Физико-хімічні властивості

Важливе значення має величина молекулярної ваги, полідисперсність полімеру, наявність низькомолекулярних фракцій і блокуючих

речовин, що у свою чергу наводить до різного вмісту кінцевих аміногруп у волокні.

Унаслідок невеликого числа аміногруп у волокні при фарбуванні кислотними фарбниками підкреслюється неоднорідність перехідних ділянок в тканинах, обумовлена невеликими хімічними або фізичними відмінностями кожної партії волокна.

Будова і физико-хімічні властивості полиэфирных волокон

Волокно з поліетилентерефталату (терилен) було вперше отримане в Англії, а потім вже і в інших країнах: у США — дакрон, в Японії — теторан, у ФРН — тревіра, діолен, в Італії— териталь, в Голландії — терленка, у Франції — тер-галь [18, 19].

У Чехословакії це волокно називається свитлен, в ГДР — ланон [21], в СРСР — лавсан [20] і так далі Всі ці волокна, що випускаються в різних країнах під різними назвами, відносяться до класу полиэфирных волокон, що отримуються в результаті реакції поліконденсації терефталевої кислоти або її димети-лового ефіру і етилгліколя [17, 22]; макромолекула волокна має наступну будову:

Вихідний продукт для полиэфира — диметилтерефталат отримують метилуванням терефталевої кислоти, яка у свою чергу синтезується різними методами з використанням як вихідні речовини фталевих кислот, бензолу, п-кси-лола' і ін. (23—26]. Найбільш поширеним є метод здобуття терефталевої кислоти з n-ксилола шляхом його окислення або киснем повітря, або азотною кислотою.

Другим вихідним продуктом для здобуття полиэфира служить етилгліколь, найчастіше отримуваний прямим окисленням етилену повітрям або киснем у присутності срібного каталізатора до окислу етилену і подальшою гідратацією її при підвищеній температурі [27].